Година психолога

Підготовка до ЗНО

Практичні рекомендації

Спочатку приготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі , зручно розташуйте необхідні підручники, посібники, зошити, папір, олівці. Можна ввести в інтер’єр кімнати жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває достатньо якоїсь картинки в цих тонах.

Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні  вивчатимете. Не взагалі: «Трохи позаймаюся»,-а які саме розділи і теми.

Почніть зі складнішого, з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко «розгойдатися», можна почати з того матеріалу, який найбільш цікавий і приємний. Можливо, поступово увійдете до робочого ритму, і справа піде.

Чергуйте заняття і відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин перерви. Можна у цей час помити посуд, полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ. Не треба прагнути до того, аби прочитати і запам’ятати напам’ять увесь підручник. Корисно структурувати  матеріал, складати схеми, плани, причому бажано їх записувати. Плани корисні і тому, що за ними легко повторити якийсь матеріал.

Як запам’ятовувати матеріал? Психологи встановили, що наша оперативна пам’ять при одночасному сприйнятті здатна утримати і потім відтворити в середньому лише сім об’єктів. Тому матеріал краще розбити на смислові шматки, бажано, аби їх було не більше семи. Смислові шматки матеріалу необхідно укрупнювати й узагальнювати, виражати головну думку однією фразою. Не слід квапитися, за будь-яку ціну запам’ятовувати складний текст, не розібравшись у його внутрішніх зв’язках, не зрозумівши міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити найголовніше.

Як повторювати? Перекажіть текст своїми словами, і ви легше його запам’ятаєте, аніж просто прочитавши багато разів,- адже це активна розумова праця. Загалом, будь-яка аналітична робота з текстом дозволяє краще його запам’ятати. Конспектування .

Виявляється, текст можна сильно скоротити, представивши його у вигляді схеми – «зірки», «дерева», «дужки» тощо. При цьому сприйняття та якість запам’ятовування значно покращується через образність запису.

Як підготуватися психологічно? Для того, щоб у кризовій ситуації не втрачати голови, необхідно не ставити перед собою над завдань і надмети. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно. Якщо дуже важко зібратися із силами і з думками, спробуйте запам’ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу. Щодня виконуйте вправи на зняття напруження, втоми, на розслаблення.

Рекомендації випускникам 

Необхідно організувати підготовку до тестування за планом (тижні, дні, години). Складаючи розклад на кожен день занять, чітко визначитися з тим, що саме сьогодні буде вивчатися, які розділи і теми. Психологи рекомендують починати із самої цікавої теми – це допоможе ввійти у робочу форму. 

Рекомендується наступний графік занять: після години занять робити перерву на 10 хвилин. Після 2-3 годин роботи можна перепочити півгодини, перекусити, а потім позайматися ще 3-4 години і відпочити не менше 2 годин, включаючи обід і прогулянку. 

Напередодні складання ЗНО учням необхідно добре виспатися та відпочити. Заздалегідь підготувати все необхідне для наступного дня: одяг, документи (паспорт, свідоцтво про народження, сертифікат, картку запрошення), 2 чорні гелеві ручки, а також годинник (якщо є). Виходячи з дому, впевнитися, чи всі необхідні речі ви взяли з собою. На пункт тестування прийти вчасно (можливо, навіть залишити собі додатковий час на непередбачувані обставини, як-то проблеми з транспортом). 

Під час тестування дотримуватися правил поведінки, які передбачені процедурою ЗНО. Уході роботи з тестами слід бути максимально зосередженими: перш ніж виконувати завдання, уважно прочитати інструкцію, адже саме неуважність призводить до того, що дехто з учасників тестування не може проявити свої справжні знання. Бажано слідкувати за часом і раціонально розподіляти його. 

Рекомендації батькам 

Напередодні тестування не треба підвищувати тривожність дитини – це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно “зірватися”. Бажано підвищувати впевненість дітей у собі, частіше звалити, підбадьорювати, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок. 

Батькам необхідно слідкувати за самопочуттям дитини. Ніхто, крім батьків, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов’язаного з перевтомою. 

Під контролем повинен бути режим підготовки дитини: не допускати перевантажень, чергувати заняття з відпочинком. Для занять у дитини має бути зручне місце. 

Батьки повинні забезпечити калорійне харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку. 

Потрібна допомога дітям у розподіленні часу та тем по днях. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, їй треба показати, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д. 

Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями треба привчати дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність.Напередодні іспиту необхідно забезпечити дитині повноцінний відпочинок.

Година психолога

Професійне самовизначення

Вправа «Сім кроків до рішення».

1.     Скласти список професій, що підходять.

2.     Скласти перелік вимог до професії, що обираєш.

3.     Визначити значимість кожної вимоги.

4.     Оцінити свою відповідність вимогам кожної із обраних професій. Проаналізуйте, чи розвинуті у вас професійні якості, чи відповідають ваші інтелектуальні здібності, психічні особливості, стан здоров’я вимогам професії.

5.     Підрахуйте і проаналізуйте результати. Проаналізуйте, яка професія з усього стану більше інших підходить вам по всіх пунктах.

6.     Перевірте результати. Щоб впевнитись в правильності ваших роздумів, обговоріть своє рішення з друзями, батьками, вчителями, психологом, профконсультантом.

7.     Визначте основні практичні кроки до успіху (в якому навчальному закладі ви можете розвивати в собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи по цій спеціальності та ін.)

Вправа «Подіум».

Вам потрібно уявити, що ви йдете подіумом, і продемонструвати це відповідно до своєї ролі.

Варіанти ролей: кінозірка, учень після успішного складання іспитів, відомий діяч мистецтва, фотомодель, чемпіон світу, відомий музикант, щаслива дитина, професор.

Бесіда «Шлях, який обираєш ти».

Мета: надання інформації про значення свідомого вибору в житті молодої людини.

Кожен сам створює своє майбутнє, щодня роблячи вибір. Дорослішаючи, ви приймаєте все більше самостійних рішень. Ваше майбутнє залежить тільки від вас і вашого вибору. Вибір, який робите сьогодні, повинен бути усвідомленим, адже так вирішуєте саме ви. Він має базуватися на розумінні, що сьогоднішні ваші дії сформують майбутнє.

       Якщо хочете прожити своє життя повноцінно, не можна покладатися лише на щасливий випадок. Кожен сам творить свій щасливий випадок, і ви здатні на це. За будь-якою обставиною, яку ви вважаєте щасливим випадком, прихований ланцюжок виборів, зроблених вами.

        Як ви розумієте такі вислови?

1.     Ми покликані бути архітекторами майбутнього, а не його жертвами (Б. Фулер).

2.     Доля залежить не від змін, а від вибору. Її потрібно не чекати, а досягати (У.Братан).

Фактори, що впливають на хід професійного самовизначення:

-         Знання про професії і про те, наскільки вони потрібні;

-         Схильності (інтереси, мотиви праці);

-         Здібності, здоров’я (внутрішні можливості і обмеження);

-         Самооцінка;

-         Думка батьків, родини,ровесників;

-         Позиції вчителів;

-         Особистий професійний план – система уявлень про те, чого і як людина хоче досягнути в професійній сфері.

Основні причини через які люди частіше всього не отримують роботу:

1.     Відсутність плану кар’єри – чіткої мети і завдань.

2.     Відсутність інтересу і ентузіазму.

3.     Низька успішність під час навчання.

4.     Нерішучість.

5.     Відсутність цілеспрямованості.

6.     Відсутність почуття гумору.

7.     Недостатність знань по спеціальності.

8.     Несамостійність.

9.     Обмеженість інтересів.

Основні причини помилок при виборі професії.

1.     Ставлення до вибору професії.

2.     Хибні думки про престижність професії.

3.     Вибір професії під впливом товаришів.

4.     Перенесення ставлення до людини – представника тієї чи іншої професії – на сам фах.

5.     Захоплення тільки зовнішньою або якоюсь іншою стороною професії, наприклад, легкістю.

6.     Ототожнення шкільного навчального предмета з професією.

7.     Незнання або недооцінка своїх фізичних сил, вад, істотних при виборі професії.

8.     Невміння оцінити власні здібності й мотиви вибору.

Велика мета може бути досягнута

(притча)

Хлопчик заблукав у лісі. Він не знав, що йому робити і куди йти. Але потім взяв себе в руки, набрався мужності, виліз на велике дерево і побачив свій шлях.Де нам знайти таке дерево, щоб не блукати в житті? Таке дерево є – це наша

велика мета. Але вона повинна бути дійсно великою, як це дерево. Велика мета допомагає побачити свій шлях.

Година психолога

Тривожна дитина

Кожній дитині притаманні деякі страхи. Однак, якщо їх дуже багато, то можна говорити про прояви тривожності в характері дитини. Тривожність розвивається внаслідок наявності в дитини внутрішнього конфлікту, що може бути викликаний:

1.Суперечливими вимогами, пропонованими батьками, або батьками і школою. Наприклад, батьки не пускають дитину до школи через погане самопочуття, а вчитель ставить двійку у журнал і вичитує її за пропуск уроку в присутності інших дітей.

2.Неадекватними вимогами (найчастіше завищеними).

3.Негативними вимогами, що принижують дитину, ставлять її в залежне положення. Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності оточуючих його дорослих. Висока тривожність педагога чи батьків передається дитині. У родинах з доброзичливими відносинами діти менш тривожні, ніж у родинах, де часто виникають конфлікти. Психолог Е.Ю.Брель виявила і таку закономірність: тривожність дітей зростає в тому випадку, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем. Може бути, саме тому в наш час число тривожних дітей неухильно росте.

Портрет тривожної  дитини

Тривожна дитина, входячи до класу, напружено вдивляється в усе, що знаходиться навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і ніяково сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь неприємностей. Тривожні діти намагаються тримати свої проблеми при собі. Їх відрізняє надмірне занепокоєння, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почувають себе безпомічними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їх самооцінки низький, такі діти дійсно думають, що вони гірше за інших в усьому, що вони некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.

Критерії визначення тривожності у дитини

Постійне занепокоєння;

Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь;

М’язова напруга;

Дратівливість;

         Порушення сну.

Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із критеріїв, перерахованих вище, постійно виявляється в її поведінці.

Ознаки тривожності

1.Не може довго працювати, не утомлюючись.

2. Їй важко зосередитись на чомусь.

3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.

4.Під час виконання завдань дуже напружена, скована.

5.Бентежиться частіше за інших.

6. Як правило, червоніє в незнайомій ситуації.

7.Руки в неї звичайно холодні і вологі.

8.Спить неспокійно, погано засинає.

9.Легко засмучується.

10.Часто не може стримати сльози.

11.Не любить братися за нове діло.

12.Не упевнена в собі, у своїх силах.

13.Боїться стикатися з труднощами.

Як допомогти тривожній дитині

Роботу з тривожними дітьми рекомендовано проводити в трьох напрямках:

1.Підвищення самооцінки.

2.Навчання дитини умінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих її ситуаціях.

3.Зняття м’язової напруги.

Як грати з тривожними дітьми

В роботі з тривожною дитиною необхідно дотримуватися наступних правил:

1.       Включення дитини в будь-яку нову гру повинно проходити поетапно. Нехай вона спочатку ознайомиться з правилами гри, подивиться, як у неї грають інші діти, і лише потім, коли сама захоче, стане її учасником.

2.       Необхідно уникати елементів змагання і ігор, у яких враховується швидкість виконання завдання, наприклад, таких як «Хто швидше»?

3.       Якщо ви вводите нову гру, то для того, щоб тривожна дитина не відчувала небезпеки від зустрічі з чимось невідомим, краще проводити її на матеріалі, уже знайомому їй (картинки, картки).

Можна використовувати частину інструкції чи правил із гри, у яку дитина вже грала неодноразово.

4.       Ігри з закритими очима рекомендується використовувати тільки після тривалої роботи з дитиною, коли вона сама вирішить, що може виконати цю умову.

Якщо дитина досить тривожна, то починати роботу з нею краще з релаксаційних і дихальних вправ.

У колективні ігри тривожну дитину можна включати, якщо вона почуває себе досить комфортно, а спілкування з іншими дітьми не викликає в неї особливих труднощів.

Правила роботи з тривожними дітьми

1.  Уникати  змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

2.  Не порівнювати дитину з оточуючими людьми.

3.  Частіше використовувати тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4.  Сприяти підвищенню самооцінки дитини, частіше хвалити її, але так, щоб вона знала, за що.

5.  Частіше звертатися до дитини по імені.

6.  Демонструвати зразки впевненої поведінки, бути в усьому прикладом для дитини.

7.  Не пред’являти до дитини завищених вимог.

8.  Бути послідовними у вихованні дитини.

9.  Намагатися робити дитині якнайменше зауважень.

10.Використовувати покарання лише у крайніх випадках.

11.Не принижувати дитину, караючи її.

Рекомендації батькам

1.       Спілкуючись з дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. (Наприклад, не можна говорити дитині: «Багато ваші вчителі розуміють! Бабусю краще слухай!»)

2.       Будьте послідовні у своїх діях, не забороняйте дитині без усяких причин те, що ви дозволяли раніше.

3.       Враховуйте можливості дітей, не жадайте від них того, чого вони не можуть виконати. Якщо дитині важко дається який-небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй і надайте підтримку, а при досягненні навіть найменших успіхів не забудьте похвалити.

4.       Довіряйте дитині, будьте з нею чесними і приймайте її такою, якою вона є.

5.       Якщо з яких-небудь об’єктивних причин дитині важко учитися, виберіть для неї гурток по душі, щоб заняття в ньому приносили їй радість і вона не почувала себе не такою як інші.

Якщо батьки незадоволені поведінкою і успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй в любові і підтримці. Нехай вона живе в атмосфері тепла і довіри, і тоді проявляться всі її численні таланти.