Година спілкування

Система психологічного

 супроводу

з попередження насилля

 і жорстокого поводження

з дітьми

у навчальному закладі

Дитина знаходиться постійно у пригніченому  стані; отримує низькі оцінки; шукає будь-який привід ,щоб уникнути школи; стає замкнутою та відлюдкуватою, «відривається» спалахами гніву над молодшими братами та сестрами; має проблеми з апетитом; боязко поводить себе на уроках та перервах; намагається триматись ближче до дорослих (учителів), уникаючи компаній і груп учнів.                                                                                                      

        Занепокоєння викликає і те, що діти прагнуть відповідати насильством на насильство і очікують таких же дій щодо агресорів від учителів. Педагогам  потрібно визнати необхідність надання допомоги як дитині-агресору, так і дитині, постраждалі від насильства, зокрема така допомога має надаватися на базі школи. Однак, на думку більшості педагогів, агресор може отримати допомогу за певних умов, альтернативою є покарання. Постраждала дитина може розраховувати на допомогу теж не у будь-якому, а тільки у тяжких випадках.

        Психологи звертають увагу, що допомоги і підтримки потребують і ті учні, які постраждали від агресії інших, а також і ті, які здійснили насильство. Тому, що дитина, яка скоює агресивні дії, це, в першу чергу, нещасна дитина і своїми асоціальними діями вона повідомляє нам про те, що з нею не все в порядку. Педпрацівникам необхідно дотримуватися ряду рекомендацій в роботі з учнями, схильними до агресивної поведінки, а саме: демонструвати модель не агресивної поведінки; карати за конкретні вчинки, покарання не мають принижувати гідність дитини; розширювати поведінковий репертуар дитини; проводити роботу щодо формування навичок емоційної саморегуляції; розвивати емпатійні здібності; розмовляти спокійним тоном, щоб не провокувати підсилення агресивних імпульсів і т.п.

         Класоводам, класним керівникам, психологам, вчителям-предметникам необхідно тримати в полі зору і своєчасно надавати підтримку таким категоріям учнів; тим хто перейшов навчатись у заклад з іншої школи; тим в кого не має друзів; тим хто часто хворіє; тим хто має «незвичайну» зовнішність; тим хто має вади фізичного розвитку; дітям з сімей, які потрапили в скрутні життєві обставини; учням з високим рівнем тривожності. Діти та підлітки, як особистості, що тільки формуються, є надзвичайно вразливими.

Вони глибоко переживають несправедливість і кривду, однак дуже часто змушені терпіти насильницькі дії ,не знаючи хто і яким чином може їм допомогти. Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими. Робота психологічної служби навчального закладу з попередження насильства серед дітей та учнівської молоді має бути спрямована на:

1.     постійний пошук та розширення форм просвітницько- профілактичної роботи з питань попередження насильства (опитування, анкетування, бесіди; проведення зустрічей, семінарів із залученням представників правоохоронних органів, кримінальної міліції, служб у справах дітей;)

2.     реалізацію профілактичних завдань щодо попередження та подолання агресії та насильства в рамках проведення «годин психолога», психологічних факультативів;

3.     просвітницько-консультативну роботу з педагогами, спрямовану на підвищення психологічної компетентності з питань превенції агресії та насильства в освітньому середовищі, формування у педагогів навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей та вибору оптимальних методів розв’язання проблеми (недопущення вчителями таких проявів психологічного насильства як порівняння, навішування ярликів, ігнорування почуттів дітей) ;

4.     систематична участь у батьківських зборах, проведення групових та індивідуальних консультацій;

5.     виявлення причин агресивної поведінки та різних проявів насильства;

6.     надання психологічної допомоги учням , що постраждали від насильства та забезпечення колекційної роботи з учнями, що скоїли агресивні дії та насильство;

7.     спрямованість корекційно-розвивальної роботи з учнями, схильними до агресії та насильства на : розвиток навичок емоційної саморегуляції, самоконтролю, вміння виражати гнів у соціально прийнятних формах реагування, розвиток емпатійних навичок;

8.     постійне підвищення кваліфікації, оволодіння новими методами та технологіями надання психологічної підтримки.

Однією з можливих форм роботи ,спрямованої на профілактику насильства у навчальному закладі , може бути шкільна медіація – вирішення конфліктних ситуацій примиренням сторін через знаходження оптимального варіанту подолання проблеми , що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації . техніка шкільної медіації допоможе знизити рівень агресії у школі , дасть можливість вирішувати конфлікти ненасильницьким шляхом.