Година спілкування

Збереження психічного здоров’я

учнів та попередження емоційного

вигорання у вчителів

Здоров’я  - це стан повного фізичного, душевного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад.

Емоційне здоров’я – вміння адекватно переживати все, що з нами відбувається, розуміти емоції та почуття інших, керувати своїм емоційним станом, бути емоційно врівноваженим.

Професійне здоров’я – професійне самовизначення, відчуття «на своєму місці», самореалізація в обраній професії та задоволення від того, що робиш.

Психологічне здоров’я – вміння людини пристосовуватися до мінливих умов життя, розвиватися та самовдосконалюватися.

Порушення психічного здоров’я пов’язані як із соматичними захворюваннями або дефектами фізичного розвитку, так і з різноманітними несприятливими факторами і стресами, що впливають на психіку і спричинені соціальними умовами. Однією з таких умов є забезпечення емоційних потреб. Здоров’я дитини залежить від багатьох факторів: правильного харчування, режиму дня, перебування на вулиці, рухової активності. Але особливе місце в цьому переліку належить психологічному комфорту. Дуже часто психологічний дискомфорт виникає в результаті фрустрації потреб при авторитарному репресивному стилі виховання батьків, вихователів, учителів. Життєво важливі потреби дітей: потреба в безпеці, любові, спілкуванні, пізнанні світу з підтримкою дорослих. Відомий американський психолог К. Хорні вважала, що для дитинства характерні дві потреби: у задоволенні і в безпеці. Основною є потреба в безпеці. І забезпечення її повністю залежить від батьків. Тому головним результатом неправильного ставлення батьків є формування у дитини ворожості, яка в результаті витіснення проявиться у зовнішній тривожності.

     Молодший шкільний вік традиційно вважається «емоційно насиченим». Це пов’язано, по-перше, зтим, що зі вступом до школи розширюється коло потенційно тривожних подій (перш за все, за рахунок оцінювання); по-друге, у цьому віці зростає організованість в емоційній поведінці дитини. Тому хотілося б відзначити актуальність проблеми збереження і зміцнення психологічного здоров’я дітей.

    Останнім часом психолого-педагогічна література активно підтримує тезу про необхідність повного емоційного комфорту всюди: від школи до сім’ї. Але це абсолютно невірно. Психологи приводять докази позитивної ролі важких ситуацій, перешкод у розвитку. Перешкоди викликають активність людини, породжують потреби шукати і знаходити способи оволодіння ними, виробляти стратегії подолання. Насправді, важкі ситуації впливають на дітей двояко. Викликаючи негативні емоції, вони можуть призводити до руйнування діяльності негативного впливу на особистий розвиток. У той же час вони сприяють розвитку волі, накопиченню досвіду подолання перешкод, мотивують до саморозвитку. Проте потрібно мати на увазі, що будь-яка важка ситуація, яка приносить страждання, тільки тоді має сенс, коли вона робить людину кращою, тобто має розвиваюче і навчальне значення. Напруження не має бути довготривалим і має чергуватися зі станами розслаблення. Видатний педагог В.А.Сухомлинський писав, що дитина повинна знати, що таке труднощі. У жодному випадку не можна, щоб учням все давалося легко.

       Отже, можна зробити висновок, що наявність у житті учня важких ситуацій, що викликають напруження, є однією з найважливіших педагогічних умов становлення психічного здоров’я. Наступною важливою умовою становлення психічного здоров’я учнів є наявність у них, в цілому, позитивного фону настрою. Як відомо, гарний настрій підвищує ефективність вирішення людиною тих або інших проблем і складних ситуацій. Але настрій учня багато в чому визначається настроєм дорослих, які його оточують, тому особливого значення набуває особа дорослого: батька або педагога, які повинні мати такі якості, як життєлюбність, життєрадісність, відчуття гумору. Тільки тоді можна говорити про оптимальні умови становлення психічного становлення дітей.

Висновок. Як відомо, дотепність, веселість педагога заряджає дітей оптимізмом, життєстійкістю, знімає перенапруження, викликає емоційну розрядку. Більше того, гумор має тісний зв'язок з саморегуляцією. Людина з відчуттям гумору реально оцінює ситуацію і не зважає на обставини, що склалися, не втрачає душевної рівноваги. Тому необхідними умовами психічного здоров’я школярів є домінування у педагогів оптимізму, ефективне використання ними прийомів комічного у педагогічному процесі.

     Потребує кращого і нервовий стан самих учителів, що нерідко отримують велике навантаження і нервово-психічну напругу від невміння вчасно розслаблятися, поводитися гнучко, ситуативно і доброзичливо (більше 80% вчителів знаходяться в тривожному стані). Це може призвести до емоційного виснаження. Синдром емоційного вигорання – це синдром, що розвивається внаслідок безперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до душевної, фізичної, інтелектуальної перевтоми та виснаження.Було проведено анкетування, щодо вивчення загального рівня стресостійкості. В опитуванні взяло участь 25 вчителів – 69%; 16 вчителів –44% середній рівень стресостійкості; 9 вчителів – 25%високий рівень;  Уперше поняття синдром емоційного вигорання увів американський психолог Дж.Фрейденберг 1974 року. Чому саме педагоги страждають на емоційне вигорання? Бо основним джерелом вигорання є спілкування з людьми. Саме педагогічна діяльність насичена різними напруженими ситуаціями. До них належать:

-  Взаємодія вчителя з учнями;

-  Ситуації, що виникають при взаємодії з колегами та адміністрацією;

-  Ситуації спілкування вчителя з батьками.

Важко навчити учнів ділитися з товаришами, заступатися за слабших, просити вибачення за свої погані вчинки й не повторювати їх, виправляти помилки і не бути руйнівником, якщо найближчі дитині люди – мама і тато – сповідують теорію «переступити через інших». І деякі з батьків дуже розгнівані на вчителя за те, що дитина може запитати вдома: «А чи правильно ви живете, мамо і тату?». Педагогові потрібно чимало мужності й сил, аби щоденно усміхненим заходити до класу, обіймати поглядом усіх своїх милих, унікальних «чомучок», дарувати їм любов і мудрість. Мало хто з учителів витримує таке напруження. Професійне вигорання є наслідком некерованого стресу, викликаного спілкуванням у професійній діяльності. В окремих випадках напруження сягає критичного рівня, і вчитель втрачає самовладання. Це явище проявляється у пасивно-захисній (сльози) або в агресивній формі (крик, нервове ходіння по класу, різкий стукіт по столу). Ще гіршим є зовнішнє стримування емоцій, тоді як усередині відбувається сильний емоційний процес, який не сприяє заспокоєнню, а навпаки – підвищує емоційне напруження й негативно позначається на здоров’ї. Отже, емоційному вигоранню передують негативні емоції професійного та особистого життя.

Я пропоную виконати вам вправу, яка покаже яким сферам свого життя ви надаєте перевагу, а в яких не реалізовуєте себе.

Вправа «Баланс реальний і бажаний».

У першому колі, орієнтуючись на внутрішні відчуття, секторами позначте, в якому співвідношенні у вашому житті на даний час перебувають робота, домашні справи, особисте життя.

У другому колі – їх ідеальне співвідношення для вас.

Що менше відмінностей між двома колами, то можна стверджувати, що з розподілом психічної енергії у вас усе в нормі. Якщо відмінності між зображеними секторами першого і другого кола суттєві, то можна вважати, що психічна енергія у вашому житті розподіляється не так, як би ви цього хотіли.

Чи є відмінність між реальним і бажаним? У чому вони полягають?

Що можна зробити, аби наблизити реальне і бажане?

Симптоми СЕВ:

-Поведінкові (небажання йти на роботу, бачити учнів, формальне виконання

обов’язків);

-   Афективні (втрата почуття гумору, підвищена дратівливість, пригнічений настрій);

-   Когнітивні (думки про зміну професії, слабка концентрація уваги);

-   Фізіологічні (порушення сну, головні болі).

Часто у нас, педагогів, присутня така риса в характері як надмірна категоричність, знання як правильно, що є ризиком емоційного вигорання. З цього приводу пропоную виконати вам такий експеримент. Вправа «Без обмежень».Кожному з вас роздано бланк, на якому намальовано 9 точок. Їх необхідно об’єднати чотирма лініями, не відриваючи руки.

Дана вправа показує наскільки ми можемо відірватись від стереотипів і мислити нетрадиційно.

Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – усе це найшкідливіші для нас емоції. Мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою,при цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже важливо навчитися контролювати свої думки та емоції.

Давайте подивимось наскільки ви вмієте розпізнавати чужі емоції, оскільки вся наша робота проходить у спілкуванні.

Ключ до малюнка:

1)      Радість;

2)      Сум;

3)      Страх;

4)      Гнів;

5)      Розчарування;

6)      Невпевненість;

7)      Жах;

8)      Злість;

9)      Задоволення;

10) Провина;

11) Здивування;

12) Горе.

Проаналізуйте ваше бачення з істинним? Які емоції викликали у вас найбільші труднощі. Чому?

 Відомий дослідник стресу Г.Сельє зазначав, що має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо.

Пригадайте притчу про двох мандрівників, яких мучила спрага, і, нарешті, діставшись до поселення, вони отримали по півсклянки води. Один із подорожніх сприйняв склянку на пів повною і був задоволений. Другий же сприйняв склянку на пів  порожньою і лишився невдоволеним, що йому не налили повної.

Отже, важливо навчитися звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що»? бажано перетворювати на позитивне «Для чого»?. Для чого у моєму житті з’явилася та чи інша прикра ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитися?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя перетворюється на школу, де події та ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитися саме того, що нам потрібно.

Пам’ятайте – подібне притягує подібне: чим цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. І якщо ми свої думки наповнюватимемо позитивом і розмірковуватимемо лише про хороше, то СЕВ  - не для нас.

Ніколи не допоможе при вигоранні:

-   Активний відпочинок перед телевізором;

-   Спроба звинуватити у своїх невдачах інших;

-   Сплески бурхливих емоцій зі сльозами та наріканнями;

-   Бажання усамітнитися.