Година психолога

Тривожна дитина

Кожній дитині притаманні деякі страхи. Однак, якщо їх дуже багато, то можна говорити про прояви тривожності в характері дитини. Тривожність розвивається внаслідок наявності в дитини внутрішнього конфлікту, що може бути викликаний:

1.Суперечливими вимогами, пропонованими батьками, або батьками і школою. Наприклад, батьки не пускають дитину до школи через погане самопочуття, а вчитель ставить двійку у журнал і вичитує її за пропуск уроку в присутності інших дітей.

2.Неадекватними вимогами (найчастіше завищеними).

3.Негативними вимогами, що принижують дитину, ставлять її в залежне положення. Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності оточуючих його дорослих. Висока тривожність педагога чи батьків передається дитині. У родинах з доброзичливими відносинами діти менш тривожні, ніж у родинах, де часто виникають конфлікти. Психолог Е.Ю.Брель виявила і таку закономірність: тривожність дітей зростає в тому випадку, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем. Може бути, саме тому в наш час число тривожних дітей неухильно росте.

Портрет тривожної  дитини

Тривожна дитина, входячи до класу, напружено вдивляється в усе, що знаходиться навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і ніяково сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь неприємностей. Тривожні діти намагаються тримати свої проблеми при собі. Їх відрізняє надмірне занепокоєння, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почувають себе безпомічними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їх самооцінки низький, такі діти дійсно думають, що вони гірше за інших в усьому, що вони некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.

Критерії визначення тривожності у дитини

Постійне занепокоєння;

Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь;

М’язова напруга;

Дратівливість;

         Порушення сну.

Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із критеріїв, перерахованих вище, постійно виявляється в її поведінці.

Ознаки тривожності

1.Не може довго працювати, не утомлюючись.

2. Їй важко зосередитись на чомусь.

3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.

4.Під час виконання завдань дуже напружена, скована.

5.Бентежиться частіше за інших.

6. Як правило, червоніє в незнайомій ситуації.

7.Руки в неї звичайно холодні і вологі.

8.Спить неспокійно, погано засинає.

9.Легко засмучується.

10.Часто не може стримати сльози.

11.Не любить братися за нове діло.

12.Не упевнена в собі, у своїх силах.

13.Боїться стикатися з труднощами.

Як допомогти тривожній дитині

Роботу з тривожними дітьми рекомендовано проводити в трьох напрямках:

1.Підвищення самооцінки.

2.Навчання дитини умінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих її ситуаціях.

3.Зняття м’язової напруги.

Як грати з тривожними дітьми

В роботі з тривожною дитиною необхідно дотримуватися наступних правил:

1.       Включення дитини в будь-яку нову гру повинно проходити поетапно. Нехай вона спочатку ознайомиться з правилами гри, подивиться, як у неї грають інші діти, і лише потім, коли сама захоче, стане її учасником.

2.       Необхідно уникати елементів змагання і ігор, у яких враховується швидкість виконання завдання, наприклад, таких як «Хто швидше»?

3.       Якщо ви вводите нову гру, то для того, щоб тривожна дитина не відчувала небезпеки від зустрічі з чимось невідомим, краще проводити її на матеріалі, уже знайомому їй (картинки, картки).

Можна використовувати частину інструкції чи правил із гри, у яку дитина вже грала неодноразово.

4.       Ігри з закритими очима рекомендується використовувати тільки після тривалої роботи з дитиною, коли вона сама вирішить, що може виконати цю умову.

Якщо дитина досить тривожна, то починати роботу з нею краще з релаксаційних і дихальних вправ.

У колективні ігри тривожну дитину можна включати, якщо вона почуває себе досить комфортно, а спілкування з іншими дітьми не викликає в неї особливих труднощів.

Правила роботи з тривожними дітьми

1.  Уникати  змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

2.  Не порівнювати дитину з оточуючими людьми.

3.  Частіше використовувати тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4.  Сприяти підвищенню самооцінки дитини, частіше хвалити її, але так, щоб вона знала, за що.

5.  Частіше звертатися до дитини по імені.

6.  Демонструвати зразки впевненої поведінки, бути в усьому прикладом для дитини.

7.  Не пред’являти до дитини завищених вимог.

8.  Бути послідовними у вихованні дитини.

9.  Намагатися робити дитині якнайменше зауважень.

10.Використовувати покарання лише у крайніх випадках.

11.Не принижувати дитину, караючи її.

Рекомендації батькам

1.       Спілкуючись з дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. (Наприклад, не можна говорити дитині: «Багато ваші вчителі розуміють! Бабусю краще слухай!»)

2.       Будьте послідовні у своїх діях, не забороняйте дитині без усяких причин те, що ви дозволяли раніше.

3.       Враховуйте можливості дітей, не жадайте від них того, чого вони не можуть виконати. Якщо дитині важко дається який-небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй і надайте підтримку, а при досягненні навіть найменших успіхів не забудьте похвалити.

4.       Довіряйте дитині, будьте з нею чесними і приймайте її такою, якою вона є.

5.       Якщо з яких-небудь об’єктивних причин дитині важко учитися, виберіть для неї гурток по душі, щоб заняття в ньому приносили їй радість і вона не почувала себе не такою як інші.

Якщо батьки незадоволені поведінкою і успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй в любові і підтримці. Нехай вона живе в атмосфері тепла і довіри, і тоді проявляться всі її численні таланти.